Добува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. добу́ти, -бу́ду, -деш, гл. 1) Добывать, добыть; доставать, достать, пріобрѣтать, пріобрѣсти. От лисичка змерзла, то й побігла в село вогню добувать, щоб витопить. Чи у свахи сорочки немає, чи чобіт добуває? Панували, добували і славу, і волю. Буде з нас, — не діти в нас; а діти будуть, то сами добудуть. 2) Брать, взять (городъ во время войны). Добувати міста. 3) Вынимать, вынуть (саблю изъ ноженъ). 4) Доживать, дожить до срока. Мушу году добути. Іще тиждень добуду. Бона вже останні години добуває дома. Добува́ти ві́ку. Доживать.
Жіно́щина, -ни, ж. соб. = жінота. А государиня, — сказано жінощина, — вона йому те і простила.
Загу́біль, -лі, ж. = загуба.
Обхідно нар. Въ выраженіи: обхідно там, туди. Обходъ, крюкъ на этой дорогѣ. туди дуже обхідно. Если туда пойти, то придется сдѣлать большой кругъ.
Поперегледжувати, -джую, -єш, гл. = попереглядати.
Розломлювати, -люю, -єш, сов. в. розломити, -млю, -миш, гл.
1) Разламывать, разломить. Кругом хату обступили, дівці двері розломили.
2) Только сов. в. розломило мене. Ломить меня. Болить мене всюди, руки й ноги як поодрубувані, розломило мене.
Самопокора, -ри, ж. Смиреніе, самоуничиженіе. Дівочої самопокори жертва. В великій тузі і в самопокорі.
Свіжий, -а, -е. Свѣжій. Оттака ловись, хоч дрібна, але свіжа. Ум. свіженький, свіжесенький.
Торохнути, -ну, -неш, гл. Трахнуть, шарахнуть, грохнуть. Буйволи прийшли, та один.... як торохне рогом (у бочку), так дно й вилетіло. (Стрілець) націливсь, як торохне. Ой торохнула-ревнула мідяна гармата. Громом торохнуло в гори й долини.
Четверник, -ка́, м. Шлея съ четырьмя полосами (продольными и поперечными). Cм. трійник, п'ятерик и пр.
