Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вуй

Вуй, вуя, м. Дядя. Желех. Ум. вуйко. Cм. стрий, дядько.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 259.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВУЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВУЙ"
Бараболінник, -ка, м. Пирогъ съ картофелемъ. МУЕ. I. 102.
Вершечок, -чка, м. Ум. отъ вершок.
Змірок, -рка, м. Мѣрка. Змірок з чобота. Міусск. окр.
Клебан, -на, м. = клебаня. Угор.
Корчомаха, -хи, ж. Толстая, кривая палка. Козелецк. у.
Опалятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. опалитися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Обжигаться, обжечься, опаливаться, опалиться. Десь він по винницях, по броварнях валявся, опалився, ошарпався, обідрався. ЗОЮР. І. 202. 2) Загорать, загорѣть.
Поганинка, -ки, ж. Язычница. Вона була поганинка. Гн. II. 98.
Претак, -ка, м. Рѣшето. Вх. Лем. 456.
Умовити, -ся. Cм. умовляти, -ся.
Уношення, -ня, с. Внесете: Kolb. І. 262.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВУЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.