Ворочатися, -чаюся, -єшся, гл.
1) Возвращаться. Ой їдь та їдь, мій милесенький, та не забавляйся, на конику вороненькім назад ворочайся.
2) Поворачиваться. Ой матінко утко, ворочайся хутко: уже сонце низенько, дружечки близенько.
3) Имѣться, случаться. Нашим усе чарчина ворочається.
Зала́пити Cм. залаплювати.
Їсти, їм, їси́, їсть, їмо́, їсте, їдя́ть, гл. Ѣсть. Ходить, неначе не ївши. Їло б ся сласно, а робити страшно. Хто їдячи співає, буде мати дурну жінку.
Коштовитий, -а, -е. Дорогой, цѣнный. Ой справ же мені, мати... коштовитий цвіток.
Личкови́й, -а́, -е́ 1) О матеріяхъ: имѣющій лицо съ двухъ сторонъ. 2) О людяхъ: двуличный.
Моро́зитися, -жуся, -зишся, гл. 1) Морозиться. 2) Мерзнуть, зябнуть.
Півсонно нар. Въ полуснѣ.
Плахотка, -ки, ж. Ум. отъ плахта.
Старожитній, -я, -є. = стародавній. Горе, що старожитні козаки, що з предкувіку козаками бували, військовій черні позавиділи.
Шалапутнява, -ви, ж. Плутни, надувательство.
