Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вутячий

Вутячий, -а, -е. Утиный. Драг. 375.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 260.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВУТЯЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВУТЯЧИЙ"
Згрі́зна нар. Грозно. Не говоріть згрізна до мене. Г. Барв. 344.
Лепе́тя, -ті, об. Болтунъ, болтунья.
Незмир, -ру, м. Ссора, вражда. Незмир між їх пішов.
Обопільно нар. Взаимно. Не долюбляв тільки батько удови, що така вона своєумка, непокірлива; не долюбляла і вона його обопільно. МВ. ІІ. 79.
Повикуповлювати, -люю, -єш, гл. = повикупляти. Як уже дружби і староста повикуповлюють шапки, то виходят на двір. Грин. III. 507.
Попідковузати, -вую, -єш, гл. Подковать (во множествѣ).
Пустоб'Яка, -ки, об. Пустой, распущен ный человѣкъ. Тілько пустоб'яки жалкують за шинком, а добрий чоловік не жаліє. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Розчухати Cм. розчухувати.
Слобонити, -ся. Cм. слобоняти, -ся.
Стояк, -ка, м. 1) Часть ткацкаго станка. Cм. верстат. Вас. 165. 2) Часть звіяшок (Cм.). МУЕ. III. 14.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВУТЯЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.