Баламут, -та, м. 1) Возмутитель, нарушитель душевнаго покоя, обольститель. Баламуте всього світа, баламутиш мої літа: як приїдеш, мене любиш: як поїдеш, то й забудеш. 2) Знахарь. 3) Рыба: макрель, Scombres scombrus.
Божевільний, -а, -е. Сумасшедшій, помѣшанный. Та одчепись, божевільний!
Гнилиця, -ці, ж. Дикая груша, которую ѣдятъ только прогнившею. Ум. ниличка.
Здір, здо́ру, м. Внутреннее сало. Палець так би й загруз, як у кабанячому здорі.
Міша́ник, -ка, м. Крестьянинъ, дающій вмѣстѣ съ другими, свои овцы на выпасъ на чужомъ пастбищѣ.
Повиставляти, -ля́ю, -єш, гл. Выставить (во множествѣ). Глибоке провалля... повиставляло напроти сонця свої жовті глинясті боки.
Пошкитильгати, -га́ю, -єш, гл. = пошкатильгати.
Сповідник, -ка, м. Исповѣдующій. Воно й сповідники оті у Київі грошей дуже багато мають, бо скільки людей висповіда.
Суховітриця, -ці, ж. Сухая вѣтреная погода.
Уповідати, -даю, -єш, сов. в. уповісти, -вім, -віси, гл. Разсказывать, разсказать. Уповіж мені ти, поневільний шлюбе, що із тебе за неславонька буде. Зінич застрілив молодого, уповідають.
