Зринати, -на́ю, -єш, сов. в. зо(і)рнути, -рну, -не́ш и зринути, -ну, -неш, гл.
1) Выплывать, выплыть на поверхность воды, вынырять, вынырнуть. Уже ж сьому синьому каменю на верх не зринать, а павиному піру на дно не тонуть. Утоплений сам зринув.
2) сов. в. Спрыснуть, сорваться, выскользнуть. Покинути відьму тим очкуром, — допіру не втече вона... з очкура не зрине. Колесо зірнуло. Кінь з недоуздка зірнув.
Місто́к, містка́, м. 1) Ум. отъ міст. Мостикъ. 2) Средняя часть днѣпровской лодки (дуба).
На́взбіч нар. Стороною. Не поїхав навпростець, а навзбіч.
Пасинок, -нка, м.
1) = пасерб.
2) Побочные побѣги на растеніяхъ.
Постанова, -ви, ж. Постановленіе, рѣшеніе. Не перемінив своєї постанови.
Розонька, -ки, ж. Ум. отъ роза.
Семеряга, -ги, ж. Семряга. Ум. семеряжка. Своя семеряжка не важка.
Спрятанник, -ка, м. Человѣкъ, гонящій закупленный скотъ въ указанное мѣсто.
Суденечко, -ка, суде́нце, -ця, с. Ум. отъ судно.
Шампанка, -ки, ж. Сортъ картофеля.
