Видавити Cм. видавлювати.
Гоно́би́ти, -блю, -биш, гл. 1) Устраивать, дѣлать какъ слѣдуетъ: удовлетворять, доставлять удовольствіе, употреблять на что. Де що не заробе, усе в хазяйство гонобить. 2) Лелѣять. Вона гонобила надію у серці.
Любу́сь, -ся, м. Милый, любимый (о мужчинѣ). Серце, дідусю любусю, води хорошенько бабусю.
Наля́скати, -каю, -єш, гл. 1) Нахлопать, нащелкать. 2) Надавать пощечинъ. 3) Наболтать языкомъ.
Смутитися, -чу́ся, -тишся, гл. Печалиться. Загубиш, то не смутись, знайдеш, то не веселись. Чого тобі смутитись не знать чим?
Сніп, снопа, м. 1) Снопъ. Да взяв на ратище ворота, так як от сніп святого жита візьмеш. жать за сніп. Жать, получая плату частью урожая. 2) Пучекъ связанной лучины. Ум. сніпок, снопок, снопик, снопо́чок, сно́пчик, сно́понько. А в мене хата сніпками вшита. Мак поспіль укрив городи коло кожнісінької хатки, снопчиками та жмутками ріс при дорозі.
Увислий, -а, -е. Вертикальный.
Хазяйчин, -на, -не. Принадлежащій хазяйкѣ. Лема своєї (корови), дак на хазяйчиній учись.
Чорнокнижній, -я, -є. Чернокнижническій. Наука чорна.... чорнокнижня.
Чухання, -ня, с. Чесаніе, почесываніе зудящаго мѣста (но не гребешкомъ).