Гичка, -ки, ж.
1) Листва на огородныхъ растеніяхъ, ботва. Цибулина гичка.
2) Бумажная или шерстяная нитка навязываемая на руку, какъ симпатическое средство отъ ревматизма.
3) Качань кукурузы безъ зеренъ.
4) Верхняя часть завязаннаго мѣшка выше перевязи.
5) Иронич.: волосы. Ухопив його за гичку. Ум. гичечка.
Гіржати, -жу, -жиш, гл. = іржати.
Держа́к, -ка́, м. 1) Рукоять, ручка; эфесъ; древко у метлы, видъ и пр. Подай держак од лопати свата привітати. 2) Нижняя часть кужівника. Ум. Держачо́к. Коло скрині лежав замок та держачок від простих ножиць, що овець стрижуть.
До́лонько, -ка, м. Ум. отъ I. Діл.
Ет меж.
1) = ат! Посидьте, каже чоловік, у мене на лаві, поки я хоч з жінкою та з дітьми попрощаюсь. — Ет, ще вигадав прощаться! Ходім!
2) Вѣдь, вотъ. Ет вісім докапав літ, як часто, часто цілі ночі без сну мої морились очі. Ет тямиш же, як я і ти, що тут стежки і всі дороги черкеські обняли залоги.
Кепсько нар. Худо, плохо. То кепсько, що не купив соли.
Кумася, -сі, ж. Ум. отъ кума.
Позростатися, -таємося, -єтеся, гл. Срастись (во множествѣ). Кущі глоду, терну і шипшини позростались ніби. 111.
Серстінник, -ка, м. = підклад 2.
Слабосилля, -ля, с. Слабосиліе.
