Акура́тність, -ности, ж. Точность, аккуратность.
Гробни́ця, -ці, ж. Гробъ. Чорним оксамитом гробницю вибив.
Дово́лі нар. Довольно, достаточно. Доволі буде з тебе й карбованця. І вовк на волі та й виє доволі. На волі — плачу доволі. А дідизни було доволі, — вічний покой предкам і дідам. У Мирн. употреблено какъ сущ. въ значеніи: довольство. Замолоду натерпівся всього, — поживи хоч зо мною в доволі.
Запа́хти, -хну, -неш, гл. Запахнуть. Запахли груші.
Оточини, -чин, ж. мн.
1) Жиръ на тонкой кишкѣ. Конотоп. у.
2) Зерно или муха, остающаяся послѣ перетачиванія на решето.
Подомазувати, -зую, -єш, гл. Домазать, окончить мазать (многое).
Спитати, -та́ю, -єш, гл. Спросить. Не спитавши голови, не лізь до ніг. Все розберіть та й спитайте тоді себе: що ми?
Стрюк, -ка, м. = струк. Ум. стрючо́к, стрюче́чок.
Сутугуватий, -а, -е. Жесткій. Тверде в його, сутугувате мясо.
Умовкати, -каю, -єш, сов. в. умо́вкнути, -ну, -неш, гл. Умолкать, умолкнуть. Чогось умовкав посеред розмови. Навіки милий глас умовк. Умовк кобзарь сумуючи.
