Віршувальник, -ка, м. Произносящій поздравительные стихи, віршу; декламаторъ.
Водій, -дія, м. Вожакъ.
Гатка, -ки, ж. Гать, небольшая плотина. Од гатки до гатки ходить по Росі великий порон. Ой піду ж бо я ту гатку гатити, щоб добре було до дівчини ходити. Ум. гатонька, гаточка. Я до гаточки, — гаточка загачена, я до дівчини, — дівчина заручена.
Заві́жкати, -каю, -єш, гл. Завозжать. Завіжкав коні.
За́їдки, -ків, м. мн. Закуска, дессертъ. Солоденькі заїдки.
Мру́кати, -каю, -єш, гл. Мурлыкать. Кіт мурий, на сонці потягаючись, мрукає з свого доброго талану.
Назбіра́тися, -ра́юся, -єшся, гл. Собраться. Багацько назбіралось того люду.
Прикидливий, -а, -е. — до чо́го. Старательный, любящій что. Я така була до діла прикидлива. Узяв жінку... до роботи не прикидливую.
Припалювати, -люю, -єш, сов. в. припалити, -лю, -лиш, гл. Опалять, опалить, обжигать, обжечь, прижигать, прижечь, припаливать, припалить. Приходить на своє поле, дивиться, — аж... сонце припалило його. Полетів би та не мушу, припалила дівчина мою душу, ой чи огнем, чи водою, чи своєю хорошою вродою.
Чорток, -тка, м. Ум. отъ чорт.
