Вакарка, -ки, ж. = загорода (для скота).
Задо́сить нар. Совершенно достаточно, больше чѣмъ достаточно. Торік було садовини задосить.
Заквита́ти, -та́ю, -єш, гл. Внести въ списокъ, въ запись. Піп но лейстрах заквитав, що Савка, прозвищем Знемога... для шпиталя той двір оддав.
Качанистий, -а, -е. Съ большимъ кочнемъ (о капустѣ). Капуста моя качанистая.
Нагари́кати, -каю, -єш, гл. Наворчать.
На́зирком нар. Слѣдомъ, не выпуская изъ виду. Пішов, а я за ним назирком: до яких се знакомих людей він ходить.
Пріти, -прію, -єш, гл.
1) Прѣть. Каша пріла, не допріла. Вітер не віє, сонечко не гріє, тільки сира земля пріє.
2) Жарить, печь (о солнцѣ). Ховаєся маржина.... перед сонцем, що в полудне дуже пріє.
3) Гнить, истлѣвать. Будеш же ти, тіло, в сирій землі пріти, а ти будеш, душе, у огні горіти. Чи пристаєш, Бондарівно, з нашим паном жити, чи пристаєш, Бондарівно, в сирій землі пріти?
Прогнівляти, -ля́ю, -єш, сов. в. прогнівити, -влю́, -ви́ш, гл. Гнѣвать, прогнѣвать, разсердить. Не так то отцевої і матчиної молитви прохати, як її прогнівляти. Милосердного гріхами прогнівляли. Ой десь же ми, да милі братця, да Бога прогнівили, що у неділеньку до схід сонця горілочку пили.
Прядун, -на, м. Прядильщикъ.
Чєра, -ри, ж. Жидкая куле́ша. (Cм.).
