Відпірати Ii, -раю, -єш, сов. в. відперти, відіпру, -преш, гл. 1) Отпирать, отпереть. Скрипливії ворітечка, не можу відперти. 2) Отражать, отразить, дать отпоръ, отогнать. Смерти не відперти. Насилу відперли його. 3) Относить, отнести (тяжелое что либо).
Забабі́ти, -бі́ю, -єш, гл. Обабиться.
Клац! меж. Шелкъ! (зубами) А пакінь клац її зубами.
Наді́йний, -а, -е. Надежный.
Натекти Cм. натікати.
Переліг, -ло́гу, м. Несколько лѣтъ не обрабатываемая земля. Попоореш років три та й пускаєш знов на переліг, а ореш новину. Років десять або п'ятнадцять перелогом лежить; та як зореш на новині та посієш кавунів, то вродять такії, що з землі не знімеш.
Поошукувати, -кую, -єш, гл. Обмошенничать, надуть (многихъ).
Пугукнути, -ну, -неш, гл. Крикнуть: пугу! Барило пугукнув, і юрба зупинилась.
Ростурбуватися, -буюся, -єшся, гл. Встревожиться.
Теребій, -бія, м. Ѣдокъ, ѣдунъ. Недоїдки свідчили, що тут були люде та ще й добрі теребії.
