Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вуглина

Вуглина, -ни, ж. Уголекъ. Ум. вуглинка. Мнж. 139.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 258.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВУГЛИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВУГЛИНА"
Діву́ся, -сі, ж. ласк. отъ діва.
Задро́бити, -блю, -биш, гл. Чи се таки до діла робиш, що й досі тута загулявсь? Та швидко і не так задробиш; Зевес не дурно похвалявсь. Котл. Ен. І. 29.
За́мітка, -ки, ж. 1) Замѣтка. 2)дава́ти. Давать понять. Кішку б'ють, невістці на замітку дають. Ном. № 3901. 3) бра́ти на замі́тку. Принимать къ свѣдѣнію.
Лепти́ця, -ці, ж. Раст. Lychnis. Шух. L 21.
Опудитися, -джуся, -дишся, гл. Испугаться. Лоні так опудились. Мелитоп. у. Слов. Д. Эварн.
Охрипти, -пну, -неш, гл. Охрипнуть. Аби була ласка слухати, поки не охрип — співатиму. Шевч.
Переквилити, -лю́, -лиш, гл. Перестать квилити.
Перековерсати, -саю, -єш, гл. Перековеркать. Вже вони хоч що, то по своєму перековерсають. Г. Арт. (О. 1861. III. 101).
Перетік, -то́ку, м. Протокъ. Ум. перетічок. Тече річка з перетічками, гуля старий з молодичками. Н. п.
Пойменувати, -ну́ю, -єш, гл. Поименовать. Росказав, де його хата стоїть, пойменував сусід своїх. МВ. (О. 1862. І. 77).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВУГЛИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.