Гони́телька, -ки, ж. 1) Гонительница, преслѣдующая. 2) Ганяющаяся за чѣмъ, любительница чего. Я на ті оселедці не гонителька. 3) Шалунья, непосѣда.
Загомоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Заговорить. Ой цюкнув раз перший — вона зашуміла, ой цюкнув раз другий, та й загомоніла. А ні поспитати, а ні загомоніти до неї. Иногда употребляется въ смыслѣ: прикрикнуть, строго и съ укоромъ заговорить съ кѣмъ. Батько аж загомонів тогді на його: «Та чи довго ти гави тут ловитимеш?» Въ прилож. къ толпѣ, значитъ: загалдѣть. То тихо було, а то як загомоніла вся громада, — такого крику!
Лепо́к, -пка́, м. Раст. Asperugo Араrine.
Лю́нтра, -ри, ж. Узкая длинная лодка.
Ме́нчий, -а, -е. = менший и пр. На світі вже давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться, а більший менчого кусає та ще й б'є.
Перехотіти, -хо́чу, -чеш, гл. = перехтіти.
Решетище, -ща, с. Ободъ въ рѣшетѣ.
Стуку! межд. = стук! Ой стуку-стуху, подай, серце, руку.
Хурда, -ди, ж. Больныя или захудалыя овцы, выдѣленныя въ особое стадо.
Цендибор, -ра, м. Коловоротъ, родъ сверла.
