Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вулишний

Вулишний, -а, -е. Уличный. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 259.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВУЛИШНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВУЛИШНИЙ"
Беговатий, -а, -е. Ворчливый, сварливый, грубый. Вх. Зн. 2.
Відмикати, -каю, -єш, сов. в. відімкнути, -ну, -неш, гл. Отпирать, отпереть. Одмикай скриню. ЗОЮР. І. 257. Прийшов і двері відмикає. Шевч. Оддай, сину, райські ключі.... відімкнути рай і пекло. ЗОЮР. 243.
Дереси́на, -ни, ж. Отдѣльный экземпляръ растенія горецъ. Ум. Дереси́нка, дареси́нонька.
Забулькота́ти, -чу́, -чеш
Напідпо́вні нар. Во время второй четверти луны. Святять воду на молодику, напідповні.
Опішіти, -шію, -єш, гл. Сдѣлаться медлительнымъ (въ ходьбѣ) Кінь опішів. Вх. Зн. 44.
Порубок, -бка, м. Подать, сборъ на общественныя потребности (содержаніе писаря, учителя, сторожей и пр.). Вх. Зн. 53.
Почапати, -паю, -єш, гл. Пойти (старческой походкой).
Стидкий, -а, -е. Заставляющій себя стыдиться, постыдный. Де ся взяв татарин, стидкий, бридкий, поганий. Макс. Сидить стидка з своім милим, да ще й обнялася. Чуб. V. 421.
Урвант, -та, м. = вірвант. Рудч. Чп. 250.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВУЛИШНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.