Виноватець, -тця, м.
1) Виновникъ. Я не крав деревні, а ось я швидко виноватця знайду. Уміє він пізнати виноватця.
2) Должникъ. Оце по виноватцях ходив, щоб повіддавали, хто скільки позичав, так нема — не молотили.
Глинянка, -ки, ж. = глинище.
Гура́льник, -ка, м. Работникъ на винокурнѣ.
Дома́цатися Cм. домацуватися.
Купайлочка, -ки, ж. Ум. отъ купайла.
Мере́жуватий, -а, -е. У кожевниковъ, о кожѣ: покрытый мелкими пятнами, — «наче горохом побита».
Насолодити Cм. насолоджувати.
Пахвина, -ни, ж. Нижняя и боковая часть брюха животныхъ отъ пупа до паховъ. Одріжте мені пахвини.
Підписування, -ня, с. Подписываніе.
Шкура 2, -ри, ж.
1) Шкура, кожа. З одчого вола двох шкур не деруть. Пошився в собачу шкуру. Жвавий, аж шкура на ньому говорить. В одну шкуру. Крайне настойчиво (хотѣть, добиваться чего). Чіпка розвередувався: «Їсти та й їсти, бабо!» В одну шкуру: «їсти!» Затялись в одну шкуру: давай рощот! — і дав.
2) Бранное: женщина легкаго поведенія. Ум. шкурка, шкурочка.
