Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

воювничий

Воювничий, -а, -е. = войовничий. К. ЦН. 157.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 257.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЮВНИЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЮВНИЧИЙ"
Забенкетува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Запировать.
Кабзувати, -зу́ю, -єш, гл. 1) Портить. Вх. Зн. 23. 2) Бранить, порицать. Вх. Зн. 23.
Климат, -ту, м. Климатъ. Одежа... примінялась до климату. О. 1862. VIII. 29.
Ковтрушковий, -а, -е. Сдѣланный изъ простой, недостаточно очищенной шерсти, (о сукнѣ).
Незаборонний, -а, -е. Невозбранный.
Пам'ятання, -ня, с. Память, воспоминаніе. На споминку, на вічне пам'ятання. К. Дз. 193.
Підсобляти, -ля́ю, -єш, сов. в. підсобити, -блю́, -биш, гл. Помогать, помочь. От може Кирило та Панько підсоблять яму копати. Мир. Пов. II. 119.
Спіти, спію, -єш, гл. Зрѣть, спѣть. Ой з-за гори вітер віє — калина не спіє. Чуб. V. 83.
Спіткати, -ся. Cм. ii. спотикати, -ся.
Столик, -ка, м. Ум. отъ стіл.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЮВНИЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.