Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

воювничий

Воювничий, -а, -е. = войовничий. К. ЦН. 157.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 257.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЮВНИЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЮВНИЧИЙ"
Відпіратися I, -раюся, -єшся, сов. в. відіпратися, відперуся, -решся, гл. Отстирываться, отстираться, отмываться, отмыться (о бѣльѣ). У шось таке рушник уробили, що й не відіпралося. Черниг.
Дзюрча́ння, -ня, с. Журчаніе.
Дра́ча, -чі, ж. 1) Обирательство, вымогательство, поборы, взятки. Нема життя: великі драчі. Лебед. у. КС. 1882. IX. 568. 2) Ссоры. Як менший брат оженився, то почалась між ними драча за худобу. Екатер. у.
За́кля нар. = закіль. Розвеселяй мамоньку, закля ся повернем. Гол. IV. 374.
Купі! гл., дѣтс. Купаться.
Маслува́ти, -лую, -єш, гл. = маслосвятити. Хто у вас хворий? — Дід, та дуже трудний; так учора маслували. Канев. у.
Невдатність, -ности, ж. Неумѣлость, неспособность.
Розбійників, -кова, -ве Принадлежащій разбойнику. Ой не єсть ти милий мій, ти розбійників син. Чуб.
Страхіть, -ти и -ті, ж. = страхів'я. О. 1862. VI. 62. Як горіло, — страхіть яка! Н. Вол. у.
Ускоки нар. Вскачь.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЮВНИЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.