Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

прибачити

Прибачити, -чу, -чиш, гл. Подсмотрѣть. Чоловік у вікно прибачив, що він робив у хаті, та ото як підзорив, та й став усім росказувать. Новомоск. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 405.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИБАЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИБАЧИТИ"
Безконечниця, -ці ж. 1) = безконечник 2. 2) Сказка, безконечно повторяемая черезъ соединеніе конца ея съ началомъ.
Єдема́н, -на и -ну, м. Родъ шелковой ткани? = єдамашок. Которії козаки, то і мужики не хотять по ролі спотикати, жовтого саф'яна каляти, чорного єдемана пилом набивати. Лукаш. 37.
Нажа́битися, -блюся, -бишся, гл. Надуться, напыжиться. Нажабиться кожен, напиндючиться. Св. Л. 291.
Настирюватися, -рююся, -єшся, сов. в. настиритися, -рюся, -ришся, гл. Надоѣдать. надоѣсть, опротивѣть кому своей навязчивостью. Так уже настирилась мені, що вже не знаю, як од тебе одчепитись. Левиц. І. К. С. 60. Старшина настирився людім, крий Боже! бо не одного й не другого скривдив. Канев. у. Настирився людім, то й віддали в москалі, бо як стеріг ліса, то все людей бив своїх. Канев. у.
Очутіти, -тію, -єш, гл. = очутитися 1. Він і стрепенеться од того слова її і мов очутіє, заговорить до неї. МВ. (О. 1862. І. 97).
Піжити, -жу, -жиш, гл. 1) О дождѣ: сильно лить. 2) Бить, колотить (человѣка). Як же хлопці зачнуть піжить, то аж пір'я летить. О. 1862. II. 57.
Понаучуватися, -чуємося, -єтеся, гл. = понавчатися. Потім понаучувались вони усяку пашню сіяти. Дещо.
Пообмальовувати, -вую, -єш, гл. То-же, что и обмалювати, но во множествѣ. Придавсь один чернець на малювання і пообмальовував не то церкву, та й саму ограду округи Братства. К. ЧР. 82.
Похорошуватися, -шуюся, -єшся, гл. Красоваться, охорашиваться.
Рішати, -ша́ю, -єш, сов. в. ріши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. 1) Лишать, лишить. А жінка й діти? Адже ти їх усього рішив. Кв. II. 33. 2) Терять, потерять, лишаться, лишиться. Ой не прибуду скоро, жизнь свою рішу. Чуб. V. 641. Поки дійшов додому, то чисто всі гроші рішив. Кобел. у. 3) Рѣшать, рѣшить. Вас розсудила палата, рішили отамани і війсковий суддя. Стор.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРИБАЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.