Гу́ля, -лі, ж. 1) Дѣтск. голубь. Чаще во мн. ч. Прилетіли гулі та й сіли на люлі; а ви, гулі, не гудіть.... 2) = Сич. 3) = Ґуля.
Зільжи́ти, -зку, -жиш, гл. Уменьшиться, облегчиться. Мороз капку зільжив.
Комонь, -ня, м. Конь. Ой як тяжко комоневі протів води плисти, ой так тяжко кохатися, не мавши користи.
Огузка, -ки, ж. Огузокъ, задняя, нижняя часть чего-либо. Там то мелник хороший... ані мірки не просить, сам огузку заносить.
Підпускати, -ка́ю, -єш, сов. в. підпусти́ти, -пущу, -стиш, гл.
1) Подпускать, подпустить.
2) — бісики. Соблазнять. Як біля його не захожувались єзуїти, яких бісиків йому не підпускали, а нічого не вдіяли.
3) — москаля. Врать, соврать.
Покволом нар. Медленно. Спускався він із скель покволом. Іде собі покволом.
Родонько, -ка, родо́чок, -чка, м. Ум. отъ рід.
Розлоги, -гів, м. мн. Особаго рода ворота у гуцуловъ: состоятъ изъ двухъ столбовъ, въ которыхъ сдѣланы дыры — ґари, a сквозь нихъ продѣваются жерди — заворітниці; когда нужно проѣхать, жерди высовываются; для пѣшеходовъ достаточно разсунуть лишь верхнія жерди, такъ какъ около воротъ лежатъ камни, помогающіе переступать нижнія.
Укапувати, -пую, -єш, сов. в. укапати, -паю, -єш, гл.
1) Обкапывать, обкапать. І бороду вкапав сметаною.
2) Впускать, впустить по каплѣ, накапать.
Штельмах, -ха, м. = стельмах 1.
