Блиск, -ку, м.
1) Свѣтъ. А вже пізно, всі полягали, ніде й блиску не побачиш.
2) Блескъ. Панна.... в золотім колосю, така — аж блиск од неї б'є. Блиск їх сяяв так, що очі засліплялись.
Відложити, -жу, -жиш, гл. = відкласти.
Відмахувати, -хую, -єш, сов. в. відмахнути, -ну, -неш, гл. Отмахивать, отмахнуть.
Гороби́нячий, -а, -е = Горобиний.
Давону́ти, -ну́, -не́ш, гл. Сильно давнуть. Так її давонув, мало що духу не видавив.
Забо́ра, -ри, ж. 1) На днѣпровскихъ порогахъ: рядъ, гряда камней, прорѣзывающихъ русло поперегъ теченія. Карпо знав добре всі пороги, всі забори, знав кожний камінь. І. 138. 2) У рыболововъ: камышевая стѣнка, перерѣзывающая рѣку (употребляется при ловлѣ рыбы котце́м).
Мешка́нка, -ки, ж. Жительница, жилица.
Підможка, -ки, ж. = підмога. Усе думала, що він своїм коханням мені на життя підможку дасть.
Прибивач, -ча, м. Инструментъ, которымъ вибиваютъ бобрики (Cм.).
Утоді нар. = тоді. Як єсь втоді співала, кед єсь сина колисала.
