Герцювання, -ня, с.
1) = герець.
2) = гарцювання.
Гложу, -жеш, гл. Глодать. Воліла б мати твердий камінь глодами. Дітей годувать, як камінь глодать. Ой кусайте, хоч глодайте, тільки мене не займайте. Не борони козі ліса, — най гложе.
Запуска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. запусти́ти, -щу́, -стиш, гл. 1) Впускать, впустить куда; вгонять, вогнать (о скотѣ). А ми просо засієм, засієм! — А ми стадом запустим, запустим. 2) Пускать, пустить въ ходъ. Моє діло, як кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи. 3) Запускать, запустить, погружать, погрузить; вонжать, вонзить. Як на ляха козак налітав, в нюю спис запускав. 87. 4) — чим що. Подбавлять, подбавить во что какой-либо жидкости. Горілка була у пляшці наче запущена перчівкою. 5) Запускать, запустить, оставить безъ присмотра, въ небреженіи. Одна ка запустила діжу, шо вона й на діжу не похожа: около і в середині... позасихало тісто. Байрачок той колись, видно, і хорошенький був, тілько потім запустили. 6) тереве́ні запусти́ти. Начать болтать.
Злука, -ки, ж. Соединеніе.
Накра́й нар. На краю, въ концѣ. Жила вдова накрай села.
Обмінок, -нка, м. = відмінок.
Позліплюватися, -люємося, -єтеся, гл. Слѣпиться, склеиться (во множествѣ). Тісно посажала паляниці, бач, як позліплювались.
Скупарь, -ря, м. Скупецъ, скряга.
Уговорити, -рю́, -риш. Cм. уговоряти.
Хвехвер, -ру, м. Перецъ. Оце яка в мене одрижка — все хвехвер та шахран одригується.
