Високославний, -а, -е. Прославленный. Високославні герої.
Данна́, -но́ї въ видѣ сущ. ж. Данная, письменный акта на владѣніе недвижимымъ имуществомъ.
Заво́дити, -джу, -диш, сов. в. завести́, -ду́, -де́ш, гл. 1) Заводить, завести куда-либо. Завів його на таку кручу, що страшно й глянути вниз. Завів дівчину в чуже село. Вона до нас діток своїх завела, покинула, а сама знов таки пішла туди до його. — перо́м. Повести куда нибудь линію пером. Що заведе пером, того не виволочеш волом. 2) Заводить, завести за что-либо. Завів його за хату, щоб не бачили, та й каже нишком... А брат сестру за стіл завів. заво́дити на поса́д (молоду). Свадебный обрядъ: сажать новобрачную за столъ въ красномъ углѣ. В неділю після обіда завели Ганну на посад. Молоду заводить за стіл брат хусточкою. 3) Отводить, отвести. Завела коня до стаєньки. Дівчино моя, напій мі коня і заведи до кірниці, де зімни вода. Я заведу тебе до нас. 4) Вставлять, вставить, вдѣлывать, вдѣлать во что, всовывать, всунуть. заво́дити цурки. При постройкѣ дуба (лодки изъ цѣльной колоды): распоровъ колоду, вставлять въ щель распорки для распиранія боковъ. — у ри́тки, у шохти. У ткачей: пропускать нити основы сквозь отверстія названныхъ снарядовъ. Cм. варстат. 167. — в паліту́рки. Переплетать (книгу). — під скло. Вставлять въ рамку подъ стекло (картину). 5) Вносить, внести (въ книгу запись). Та ще в метрики як заведе Марусею... 6) Класть, положить на ноты. Він все записував пісні народні... і навіть самі мелодії пісень і заводив у ноти. 7) Прикрѣплять, прикрѣпить сапогъ къ колодкѣ гвоздями или веревочкой (у сапожниковъ). 8) Начинать, начать. Товариш мій давний заводить з нею танець. 9) Заводить, завести; устраивать, устроить; основывать, основать. Завели собі деяку городину. Пішла вона звичайненько прохати, щоб лев в дуплі дозволив їй... хазяйство завести маленьке. Ти, козаче, ти, бурлаче, не хороше робиш, що зарання п'єш, гуляєш, бенкети заводиш. Як би у нас на селі школу завести. Ком. І. 23. заве́сти поду́шне. Завести недоимку въ уплатѣ подушной подати. 10) Запѣвать, запѣть, затягивать, затянуть, начинать, начать пѣсню. Без мене не знаєш як і взяться, як і пісню завести. Завели вдвох пісеньку. Онде дівча йде по воду, думку йкусь завело. 11) Голосить, плакать. Не чує, як заводить сиротина. 76. 12) так заве́дено. Такъ принято, таковъ обычай.
Зама́рити, -рю, -риш, гл. Возмечтать.
Качанка, -ки, ж. Порода дыни. Черномор.
Коли нар. и сз. 1) Когда. Сину мій, коли приїдеш до нас? Коли хліб, тоді й розум. Коли б же се було? єсть мені коли! Мнѣ некогда. 2) Если. Коли ти будеш вірно пробувати, будуть тебе козаки повожаті. Стоїть вода у кубочку, коли хоч — напийся. 3) Вдругъ. Коли виводять мого чоловіка. 4) коли-б. Какъ-бы. На мене він не нарікатиме, а от коли б ви його не зневажили. 5) коли-б. Пусть, чтобъ. Коли-б же ви, воронії коні, а походу не сходили, як ви мою головоньку навіки втопили. 6) коли ось. Какъ вотъ. Коли ось лежить дві дороги. 7) коли не. Какъ. Кабан коли не розбіжиться з перестраху, коли (не) вдариться об дуб. 8) коли́-не-коли. Изрѣдка. Сонце темніє в ряди-годи, коли-не-коли. 9) a коли, то. A иногда. Добрі люде її не забували: то стара тітка прийде, розважить, то дівчатка прибіжать нащебечуть, а коли, то й за собою витягнуть. 10) коли разом. Какъ вдругъ. Живемо ми оттакеньки собі приязненько та любо. Коли разом я помічати стала, що Порося щось сама собі думає.
Курашка, -ки, ж. Курочка. Ум. курашечка.
Нао́паш, нао́пашки и нао́пашку, нар. Въ накидку. Драночка на йому і наопаш латана свитина. Хоч в ряднині, аби наопашки (о шляхетской спѣси). Узяв кожух наопашки, пішов в корчму пити. Ой чи се ж той Микита, що наопашку свита.
Обшкрябати, -баю, -єш, гл. Обскресть.
Сичавіти, -вію, -єш, гл. О тканяхъ: сбѣгаться.
