Веліти, -лю, -лиш, гл. Велѣть, приказывать, приказать. Ой чому не прийшов, чому не приїхав, як я тобі, серденько, веліла? не веліти. Не позволить, не велѣть, запретить. Мені мати не велить з тобою, серце, говорить. Не велять ходити, дівчини любити. Я не велю милому журитися.
Гнівання, -ня, с. Дѣйствіе гнѣвающагося, тнѣвное состояніе. Як вам не обридло те гнівання?
Гніт, -ту, м.
1) Прессъ; тяжесть, наваленная съ цѣлью сдавить. Сир під гнітом лежить.
2) Гнетъ, притѣсненіе. Весь віковічний гніт, вся ненависть виявлялась тим диким вогнем в його очах.
3) Огонь, разведенный на припічку, когда въ печь сажаютъ хлѣбъ. Cм. гнітити хліб.
Застраши́тися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Испугаться, устрашиться.
Зговори́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Разговориться. Зговорились удівці, а сидячи в кабаці: лучча жінка первая, а ніж тая другая.
Знаник, -ка, м. = знатник.
Кровник, -ка́, м. Раст.
1) Hypericum quadrangulum.
2) = крівавник.
Ласуватися, -суюся, -єшся, гл. Льститься на кого, на что. Попоб'ю, щоб не ласувався на мою дівчину. Ти не ласуйся на те, що він узяв за ту роботу три карбованці, а тобі тих грошей не дадуть.
Пращикувати, -ку́ю, -єш, гл. = пащекувати.
Стрижій, -жія, м.
1) Парикмахеръ, стригущій волосы. Стриже стрижій чоловіка.
2) Стригущій овецъ.
