Дохо́джувати, -джую, -єш, гл. 1) Кончать, кончить хожденіе. 2) Донашивать. Доходювали свої сіртуки, то що, щоб по жнивах ( = по екзаменах у семинарії) надіти рясу й підрясник.
Заблища́ти, -щу́, -щи́ш, гл. Заблестѣть, засверкать.
Здекуці́йник, -ка, м. Экзекуторъ, исполнитель судебнаго приговора.
Ме́чник, -ка, м. Меченосецъ.
На́встя́ж, навстяжи́, нар. = навстіж. Навстяж двері одчинила. Всі навстяжи ворота одперли.
Піддерти Cм. піддирати.
Привертати, -та́ю, -єш, сов. в. приверну́ти, -ну́, неш, гл.
1) Поворачивать, поворотить къ чему (при ѣздѣ). Нехай вони човни до берега привертають. Коло мого дворика козаченько кониченьком грає, да все до моїх ворітечок коня привертає.
2) Располагать, расположить, склонять, склонить къ чему.
3) Наваливать, навалить чѣмъ-либо тяжелымъ сверху. В вишневім садочку схоронила, сирою землею пригорнула, біленьким камінцем привернула. Десь мого милого сира земля привернула.
4) Возвращать, возвратить. Назад до життя привернув.
5) Запошивать, запошить.
Стукотнеча, -чі, ж. = стукнява.
Учепитися, -плюся, -пишся, гл. 1) Зацѣпиться. Воли не стоять.... ярмом учепились. 2) — за. Ухватиться, схватиться за, прицѣпиться къ. Учепиться за поли. Стар. Як реп'ях той. учепиться за латані поли. Хоть же я, молода дівчино, в полі заблужуся, — ти прийдеш жито зажинати, я за тебе вчеплюся. 3) Съ род. п., съ предл. до или безъ него. Пристать, привязаться. Найперше до Масі вчепилась: то ти, каже, вкрала. Кого біда учепиться, того тримається і руками, і ногами. Учепився, як гріх села. 4) Прорости и укорениться. Дарма, що зерно зверху не гаразд заволочено, а підуть дощі, то воно вчепиться.
Харчування, -ня, с.
1) Столованіе, прокормленіе. Славивсь він добрим харчуванням між усіма куренями. К.
2) = харч. Загубила торбу з хлібом.... загубила харчування.
