Визнавати, -знаю, -єш, сов. в. визнати, -знаю, -єш, гл. 1) Узнавать, узнать, разузнать, развѣдывать, развѣдать. Знайшли у його замок, та по тому й визнали, що він украв гроші у скрині. Оце недавно дитину вбила молодиця, то другої неділі й визнали. 2) Заявлять, заявить, признавать, исповѣдывать. Коли визнаватимеш устами твоїми Господа Ісуса. Не так було б мені свою праву руку одрубати важко, як тую правду визнати, вимовити. 3) Признаваться, признаться, сознаваться, сознаться, свидѣтельствовать, давать показаніе. Хто такий дурний буде, щоб сам на себе визнавав таке (що вбив). 4) Предсказывать, предсказать, предназначать, предназначить. Уже ся все те збуло, що визнано було.
Відрочити Cм. відрочувати.
Гитина, -ни, ж.
1) = гита.
2) = колотвиця.
Гнилоїдник, -ка, м. = гнилоїд.
Гоготання, -ня, с. Дѣйствіе отъ гл. гоготати.
Городі́льник, -ка, м. Дѣлающій плетни.
Жи́чити, -чу, -чиш, гл. = зичити. Тим не жичу тобі лиха, роскажи, будь ласкав, зтиха. Боярину, красний паничу, доброго здоров'я жичу.
Забубо́ни, -нів, м. мн. = забобони. Не дуже люблю сільське понеділкування і всякі сільські забубони. Бабські забубони.
Заґа́витися, -влюся, -вишся, гл. Зазѣваться, засмотрѣться.
Ле́йстер, -стру, м. Реестръ. Запишіть у лейстри.
