Безмежність, -ности, ж. Безграничность, безпредѣльность.
Бляшаний, -а, -е. 1) Жестяной.
2) О крышѣ: желѣзный. Палати.... з бляшаною покрівлею.
Вартати, -таю, -єш, гл. Стоить. Звідуются го тоти, што може тот плуг варта́ти. Він ва́ртат пінязі.
Вікнастий, -а, -е. Съ большими окнами; со многими окнами.
Доли́нистий, доли́нча́(с)тий, -а, -е. Низменный.
Зотліти, -лію, -єш, гл. Истлѣть. Моє біле тіло під нагайкою зотліло. Хусточка зотліла. Пішла вона (надія) на той світ в преісподню, коли ще й там знайду впокій, зотлівши.
Ой межд. Ой, ай. Ой боляче! Ой страшно! Ой гляди, щоб я тобі чуба не нам'яв! Въ стихотвореніяхъ очень часто въ началѣ стиха, а иногда, для пополненія размѣра и въ серединѣ его. Ой здорова, моя мила, ой як ся ти маєш? Ой здається, моя мила, иншого кохаєш. Ой сама я, сама, як билина в полі. Ой гляну я, подивлюся, на той, степ, на поле.
Перем'яти. Cм. переминати.
Посолоніти, -ні́ю, -єш, гл. Сдѣлаться болѣе соленымъ. Посолонів борні.
Туманіти, -ні́ю, -єш, гл. 1) Казаться какъ бы въ туманѣ, покрываться туманомъ. На лісі туманіє. 2) Одурѣвать, до одурѣнія доходить отъ скуки, одуряющей работы, неотвязной мысли и пр. З похмілля туманіла. Лучче б жару червоного у руку набрала, як мені довелось туманіти коло її русої коси. У його не гуляли, тільки туманіли, мов нудились під арештом і в турмі сиділи. Туманів, туманів та таки й не пригадав, як зробити. Не будем туманіти між простацтвом.
