Дяконе́нків, -кова, -ве Принадлежащій сыну діакона.
Зи́кати, -каю, -єш, сов. в. зикнути, -ну, -неш, гл. Кричать, вскрикнуть. Дядько не схотів — ще став зикати на його. Як не крикне, як не зикне. Реве, лютує Византія, руками берег достає; достала, зикнула, встає.
Навміру́ще нар. Ha смерть. Так йому вже навміруще і йшлось.
Отік, отоку, м. Гной (изъ нарыва).
Патлач, -ча́, м. = патлань. Употр. также какъ насмѣшливое названіе для духовнаго лица.
Попращати, -ща́ю, -єш, гл. — кого. Проститься съ кѣмъ. Cм. попрощати. Навіки 'смо попращали свої любі гори.
Порозлютовувати, -вую, -єш, гл. То-же, что и розлютувати, но во множествѣ.
Розстаратися, -ра́юся, -єшся, гл. Раздобыть. Як потягнувся на юшку, то розстарайся і на петрушку. Як розстараєтесь грошей, заплатите мені.
Фіцька, -ки, ж. Легкомысленная молодая женщина или дѣвушка. Крутитсє тота фіцька.
Шалаш, -ша, м. = хата.
