Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повтікати

Повтікати, -ка́ю, -єш, гл. 1) Убѣжать (о многихъ). Люде повтікали з хати. Рудч. Ск. І. 12. Були на масніші вареники, та в піст на вербу повтікали. Ном. 2) Вытечь (во множествѣ). Були річки — повтікали, були ставки — повсихали. Чуб. V. 540.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 228.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВТІКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВТІКАТИ"
Балачка, -ки, ж. Разговоръ, бесѣда; болтовня.
Доде́ржування, -ня, с. Соблюденіе.
Маці́ненький, мацінький, маціпкий, маціцький, -а, -е. Крошечный. Желех. Вх. Лем. 434.
Одж.. Cм. отъ віджалувати до віджухаритися.
Однояй, я́я, м. Человѣкъ съ однимъ ядромъ. Рк. Левиц.
Погоріти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Погорѣть, сгорѣть. Погоріли степи, поля і зелені байраки. Н. п. Торік ми погоріли та оце й досі на хату не стяглися — у брата живемо. 2) Побагровѣть. Зоря погоріла дуже на вітер. Грин. І. 11. 3) Загорѣть. Од сонечка погорів, од вітречко, почорнів. ХС. II. 196.  
Ренджиґло, -ла, с. Задница. Одвернув, як циган ренджиґло. Ном. № 11333.
Розчавичити, -чу, -чиш, гл. = розчавити. А довгомудові так і смерть прийшла: довбня його розчавичила. Чуб. II. 97.
Суджений, -а, -е. Суженый. Ой вечірняя зоря двоє діток привела: однеє родженеє, а другеє судженеє. Н. п.
Улогвистий, -а, -е. Желобообразный, со впадинами.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВТІКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.