Бичувати, -чую, -єш, гл. 1) Припрягать къ одной парѣ лошадей или воловъ еще одну или нѣсколько впередъ, когда тяжело везти. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. 2) О судахъ: тащить на бичевѣ.
Близомий, -а, -е. = Блигомий. Близомий світ!
Вишкірятися, -ряюся, -єшся, сов. в. вишкіритися, -рюся, -ришся, гл. 1) Оскаливаться, оскалиться. 2) О солнцѣ: проглядывать, проглянуть. Хоч би сонечко вишкірилось: тепліш було б.
Жезло, -ла, с. = жезл.
Заска́ба, -би, ж. Заноза.
Зла́комитися, -млюся, -мишся, гл. Польститься, соблазниться. Злакомився на калитку, взяв собі багатирку. Злакомився на гроші та й не сказав нікому, що старшина вбив Оверка.
Кльокати, кльо́чу, -чиш, гл. = квоктати. Cм. кльока.
Косильки, -льок, ж. мн. Раст. = сокирки.
Оладок, -дка, м. = оладка.
Проболіти, -лю́, -ли́ш, гл. Проболѣть. Проболіла рука три дні, а тоді перестала.
