Звідні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Сдѣлаться водянистымъ такимъ образомъ, что вода отдѣлится отъ всего прочаго (въ кушаньяхъ и пр.). Кутя звідніла через те, що в хаті держали, у теплі. Не бери ямою капусти, бо звідніє.
Їдкий, -а́, -е́ 1) Рѣзкій (о вѣтрѣ). Їдкий вітер.
2) Съѣдомый. Земна, солома їдкіша скотині.
Кашлюк, -ка́, м. Коклюшъ.
Німота, -ти, ж.
1) Нѣмота. Мов поніміли усі. І збоку дивлячись, видно, як та німота кожного гнітить.
2) соб. Нѣмые.
3) соб. Нѣмцы. Мірялися з москалями, з ордою, з султаном, з німотою.
Озде нар. = ось-де. Ум. озденька.
Підустов, -тви, ж. = підуства.
Приоставати, -таю́, -єш, сов. в. приостати, -стану, -неш, гл. Переставать, перестать. Янко ходив, а далі і приостав ходити.
Слідком нар. Слѣдомъ, вслѣдъ. За ним слідком іде.
Узлик, -ка, м. = вузлик. Із кишені взявши узлик, гарно шовком шитий, повен, мабуть на червінець.... Сама ще така, як узлик. Ум. узличок. Ти ж мій узличок! Ласкательное обращеніе къ ребенку.
Швець, шевця, м. Сапожникъ, башмачникъ. Швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся.
