Бурмило, -ла, об.
1) = бурмак.
2) Прозваніе медвѣдя.
Єни́ченько, -ка, м. Ум. отъ яничар? Турки-єниченьки.
Застано́ва, -ви, ж. = застава 1. Поніс чоловік до жида ціп на застанову, щоб навірив горілки. Жидові клади застанову як позичаєш, а йому не треба. Кожух у застанові.
Карбованець, -нця, м. Рубль — первоначально серебряный, затѣмъ всякій. Далебі дав би карбованця, як би не пропив учора. Ум. карбованчик. Ми щоразу де карбованчика заробимо або позичимо, то й обішлемо. Пехай протрусить батькови карбованчики.
Озимина, -ни, ж. Озимь. Він з осени віддав людям землю: так за отту озимину, що вони посіяли, ми взяли грішми.
Порозбужати, -жа́ю, -єш, гл. Разбудить (многихъ). Ой устала мила, як не лежала, усю челядоньку порозбужала.
П'ятірко числ. Пятеро. У старшого нема, дітей, а у меншого ціла метка, аж п'ятірко.
Скарбулитися, -люся, -лишся, гл. Свернуться въ кольцо, въ трубку.
Степлітися, -лі́юся, -єшся, гл. Согрѣться (о жидкости).
Супруга, -ги, ж.
1) Три или четыре пары воловъ, комплектъ, необходимый для плуга. Волів супруга добра.
2) = супряга. Був у нового хазяїна свій плуг, а то вже в супруги йде, а дальш-дальш, уже й піший. Я зїм у супрузі.
