Ватага, -ги, ж. 1) Ватага, отрядъ, толпа; шайка. Простяглася по діброві по над Дніпром козацька ватага. І наплодилось у тім болоті чортяк до врага, — не багацько їх — ціла ватага. Яка ж ватага розбішак! 2) Стадо мелкаго скота. Ой я козак нетяга, в мене овець ватага. Віджени поров у череду, а овечок і телят у ватагу. 3) Стал. Вовків ціла ватага. Ум. ватажка.
Залічи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Засчитаться, ошибиться въ счетѣ.
Зару́бина, -ни, ж. = зарубка. Ум. зару́бинка. У зарубинки грязі поналазило, так ніяк не витирається.
Квітчати, -ча́ю, -єш, гл.
1) Убирать, украшать цвѣтами. І барвінком, і рутою, і рястом квітчає весна землю.
2) Украшать. І волоцюгам помагали рогами людський лоб квічать.
Кешеня, -ні, ж. = кишеня.
Ля́да III, нескл. = леда. Тільки о тім дівки дбайте, ляда кому не довіряйте. Ой щось мо ся розлучили через ляда кого. Ляда пліткам не ймай віри. Ляда біс чоловіка удре. Нехай мене ляда дурень в личко не цілує.
Мняки́на Cм. м'якина.
Невидющий, -а, -е. Не видящій, слѣпой. Невидющими очима мов сонце побачив.
Одробина, -ни, ж. Кроха.
Тютюняка, -ки, м. Ув. отъ тютюн. Табачище.
