Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пуперник

Пуперник, -ка, м. Карликъ. Вх. Уг. 264.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 499.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПУПЕРНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПУПЕРНИК"
Безголосий, -а, -е. 1) Не имѣющій голоса, безголосый. О. 1862. V. 26. Де там йому співати — він зовсім безголосий. 2) Безгласный.
В'язний, -а, м. Относящійся къ тыльной части шеи. в'язне сіло. Сало съ шеи. Павлогр. у.
Замотили́читися, -чуся, -чишся, гл. Объ ульѣ пчелъ: имѣть въ себѣ вощинную моль. Желех. Переносно: Семинарія, бачте, замитиличилась, треба підчистити. Св. Л. 297.
Зга́рен, зга́рний, -а, -е. = зугарний. Він не згарен, він не здатен мене цілувати, тіки згарен, тіки здатен мене роззувати. Грин. III. 613.
Круглотварий, -а, -е. = кругловидий. Вх. Зн. 30.
Кубашок, -шка, м. Мѣсто подъ печью для золы. Желех.
Ланок, -нка, м. Ум. отъ лан.
Навза́ходи нар. На закатѣ, на заходѣ. Питаєте, у якій добі поганка буває? У мене саме під обіди, а в хлопця мого, то так, як навзаходи сонце. Лубен. у.
Свічколап, -па, м. Человѣкъ, снимающій къ церкви со свѣчей нагаръ, также гасящій ихъ; насмѣшливо: церковный староста. Рк. Левиц.
Шлак, -ку, м. Кромка сукна. Желех. Гол. Од. 55.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПУПЕРНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.