Возовик, -ка, м. Ломовая лошадь.
Гок, -ку, м. Степной загонъ для скота.
Дарува́ти, -ру́ю, -єш, гл. 1) Дарить. Свого не даруй, чужого не бери. Вола дарують без ярма. Сестриці, ви порадниці, порадьте ж ви мене, чим тестя дарувати? — Даруй, братко, дари, собі дівочку бери. 2) Давать, награждать, жаловать. Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Царівну оддав, щастям дарував. Господь його донею дарує. 3) Жертвовать чѣмъ. Та візьміть мене самого, на Чорне море пустіте. Нехай я буду на Чорному морі своєю головою дарувати, аж не товариства сердешного невинні душі теряти. 4) Прощать, извинять. Даруй мені, я вже більше не буду. Що твоя жінка мене обідила, — я їй те дарую. Хто буде сей сон рано і вечір читать, того буде Господь на страшнім суді, на будущому віку гріхами дарувать. 5) Дарува́ти життя́м, — душе́ю. Пощадить жизнь. Став же він у пана милости прохати: чи не можна, пане, життям дарувати? Бери гроші, аби дарував душею.
Жо́втість, -тости, ж. = жовтина.
Здиви́тися Cм. здивлятися.
Камка, -ки, ж. 1) Головной женскій уборъ. Зелена сукня слід замітає, золотий перстень на руці сяє, перлова камка голову клонить. 2) Морская трава.
Набаляндра́ситися, -шуся, -сишся, гл. Наговориться вдоволь о пустякахъ.
Опівдні, опівдня́, нар. Въ полдень. Прилетів опівдні до того чоловіка.
Реторика, -ки, ж.
1) Риторика.
2) Учебникъ риторики. Плюнь на свої реторики й альвари.
3) Пятый изъ семи классовъ духовныхъ училищъ и семинарій.
Розжалити, -ся. Cм. розжаляти, -ся.
