Вареник, -ка, м. Родъ варенаго пирожка съ творогомъ, ягодами, кислой капустой, макомъ, выжимками коноплянаго сѣмени и пр. Плаває, як вареник у маслі. Ум. вареничок.
Виложити, -жу, -жиш, гл. 1) = викласти. Глибоку криницю виложив цямриною. Виложив з печі хліба. Та й важно пісню виложено. 2) Наложить плату, сдѣлать налогъ. І землю взяли під толоку, ще й виложили платити від жадної товаряки.
Жоре́нця, -ців, с. мн. ум. отъ жорна.
Зди́рок, -рка, м. У кожевниковъ: жировой слой на внутренней сторонѣ кожи, срѣзываемый во время обработки ея.
Котюга, -ги, м.
1) Ув. отъ кіт. Стар як котюга, а бреше як щеня. Невже котюга знов думає про сало?
2) Собака домашняя (у гуцуловъ). Котюга забрехала.
Оповіщатися, -щаюся, -єшся, сов. в. оповіститися, -щуся, -стишся, гл. 1) Объявлять, объявить о себѣ, являться, явиться. Я піду оповіщуся у волость. 2) Заявлять, заявить. Пішов до попа оповіщатися, що думка сина женити. Оповіщуся старостою, старшиною та, й до мирового.
Повидовбувати, -бую, -єш, гл. 1) Выдолбить (во множествѣ). 2) Выковырять (во множ.). Повидовбував йому очі. Як очей на спичку не повидовбує.
Подовшати, -шаю, -єш, гл. Удлиниться, сдѣлаться длиннѣе.
Поославлювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и ославити, но многихъ.
Розмуровувати, -вую, -єш, сов. в. розмурува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Разбирать, разобрать каменную стѣну.
