Вергати, -гаю, -єш, сов. в. верг(ну)ти, -ну, -неш, гл.
1) Бросать, бросить, швырять, швырнуть. Такі дуби верга, то по півтора обіймища.
2) вергнути очима. Взглянуть. Ой шила сорочки, — покоротила, вергла очима на побратима.
Диви́зія, -зії, ж. = Диво, дивовижа. Оттака дивизія! Диви́зія та й годі. Удивительно!
Залиши́ти, -ся. Cм. залишати, -ся.
Кущанка, -ки, ж. Небольшое стадо овецъ, часть отари. Отара — це як багацько овець, а як трошки, так кущанка. Черномор. Кущанка — малий шматок овечат.
Малиня́к, -ку, м. = малинівка.
Огир, -ра, м. = огер. Прискочив перше до Камили, як огир добрий до кобили.
Переякий, -а́, -е́ Какой бы то ни было. Подивись, яке! — Да хоч би воно було і переяке, а я його й дурно не озьму.
Роздолля, -ля, с.
1) Широкая низменность, долина. Ой в полю, полю, в полю на роздоллі, там дівчина пасла сірі воли й коні.
2) Раздолье, ширь, воля.
Сонниці, -ць, ж. мн. = сонливиці. Нате, вам ночниці, оддайте нам сонниці.
Темлювати, -люю, -єш, гл. Бросать, швырять. Біда тобов темлює.
