Бич, -ча, м. 1) Палка. Не біжить собака від калача, але від бича. Добрий бич запарив. 2) Било, короткая часть цѣпа, которою молотятъ. Киї запорожські — палічча не дуже довгі, неначе бичі у ціпів. 3) Часть сукновальнаго песта, при помощи которой онъ поднимается. Ум. бичик.
Білоусий и пр. = біловусий и пр.
Викликати 2, -наю, -єш, гл. Проклинать.
Гидота, -ти, ж. Гадость, мерзость, нечистота. Де жидота, там і гидота.
До́пуст, -ту, м. Попущеніе, допущеніе. Перш було, як ідуть некрути, а просто їх жид їде: взяли роспрягли коней і віз перевернули й пропало. От який допуст був.
Зає́дно нар. 1) Вмѣстѣ. Що ж, — каже — або живі будем, або заєдно загинем. 2) Постоянно. Один чоловік купив собі хату... пожив там трохи, нічого не було, а потім того почала являтися оказія така: заєдно стеля кричить: «Ой упаду, ой упаду!».
Куга, -ги, ж. 1) Водное растеніе: Typha? Посунули по синій хвилі поміж кугою в Сир-Дар'ю. З чистої річки почнуть підійматься темні пучечки куги. 2) Деревянный поплавокъ къ неводу или иной сѣти въ видѣ небольшого (1/4 — 1/2 ведра) боченка, а къ переме́ту — чурка изъ древеснаго корня.
Лоски́ря, -рі, ж. Рыба: Blicca argyroleuca. Ум. лоски́рька.
Оливний, -а, -е. 1) Оливный, относящійся къ деревянному маслу.
2) Масличный.
Сопти, -пу́, -пе́ш, гл. Сопѣть. Сопе, як ковальський міх.
