Білити, -лю, -лиш, гл. 1) Бѣлить; окрашивать въ бѣлый цвѣтъ. У суботу білю хату. шити-білити — завтра великдень. Значитъ то же, что русское: коли на охоту ѣхать, тогда собакъ кормить. білити шкіру. При выдѣлкѣ кожи: натирать мѣломъ. 2) О полотнѣ: дѣлать бѣлымъ, бѣлить (на. солнцѣ). Я вас пряла, ночей не досипала, білила вас в зеленім лузі. На тихім Дунаї під крутим берегом там господиня різи білила. біль білити. Cм. і. біль. 3) Убѣлять (умывая). Дівка Катерина личенько білила. 4) Лудить.
Візничий, -чого, м. = візник. Велю коникам вівса дати, а візничому підождати.
Доспі́лий, -а, -е. Спѣлый, созрѣвшій. Доспіле яблуко.
Коронуватися, -нуюся, -єшся, гл. Короноваться.
Ласогуб, -ба, м. Лакомка, любящій хорошо покушать.
Окидати, -да́ю, -єш, сов. в. окинути, -ну, -неш, гл. Окидывать, окинуть. Сам Турн стоїть ні в сих, ні в тих, скрізь ярим оком окидає.
Перетривати, -ва́ю, -єш, гл. Выдержать, перенести. Перетривай усе, витерпи бідочку.
Припхати, -ха́ю, -єш, гл. Притащить, принести.
Проворіття 2, -тя, с. Просѣка, промежутокъ между двумя лѣсами.
Смертний, -а, -е. = смертельний. Щаблями, пистолями смертнії рани дарували.
