Висівати, -ва́ю, -єш, сов. в. висіяти, -сію, -єш, гл.
1) Расходовать, израсходовать на сѣяніе. А бідний мужик і не висіяв тієї пшениці — стілько було, стілько й єсть. Ой на горі вітер віє, подолянка руту сіє, сіє, сіє, висіває. Голов.
2) Усѣвать, усѣять.
3) Просѣвать, просѣять.
Доспіва́ти II, -ва́ю, -єш, сов. в. доспі́ти, -пі́ю, -єш, гл. Дозрѣвать, дозрѣть. Доспіла єси, моя ясочко, як повний колос на ниві. Нехай цвіте, нехай тим часом доспіває.
Жи́ляник, -ка, м. Прѣсный коржъ изъ ржаной муки на водѣ, который пекутъ въ первый понедѣльникъ великаго поста. и
Луска́, -ки, ж. 1) Чешуя. Пливе щука з Кременчука, луска на їй сяє. На свиті латок, як на коропі луски. 2) Лузга; шелуха. Ум. лусочка. лущи́ця.
Поганка, -ки, ж.
1) Мерзавка. Я б її сяку таку поганку через поліцію додому добула. Ой не бий, милий, да через ту поганку.
2) Некрасивая.
3) Плохая вещь. Латку поганку скинь під лавку.
4) Язычница. Доню серце! ти говориш мов не християнка: ти і Бога собі твориш наче, тьфу! поганка.
5) Лихорадка.
6) Змѣя, Pelias chersea.
7) = веретільник, Anguis fragilis.
Почавити, -влю, -виш, гл. Раздавить (во множествѣ).
Пригукувати, -кую, -єш, гл. Кричать въ добавленіе къ работѣ. Іди поможи стягати сволок на хату, — хоч будеш пригукувати, а то нічого не зробимо.
Ступляй, -ляя, м. = ступінь.
Хутенький, -а, -е. , хутенько, нар. Ум. отъ хуткий, хутко.
Цвіцькувати, -кую, -єш, гл. Срамить, поносить. Ти не цвіцькуй мене перед людьми.
