Баламкати, -каю, -єш, гл. Протяжно звонить въ одинъ колоколъ.
Бренькати, -каю, -єш, гл.
1) = бринькати.
2) = брехню завдавати.
Ґаве́ґа, -ґи, ж. Ув. отъ ґава.
Ґлеґа́ти, -ґаю, -єш, гл. = Ґляґати.
Зубчастий, зубчатий, -а, -е. Зубчатый. Під прозорчастою, чистою як сльоза водою, зеленіло якесь баговіння зубчасте, тонесеньке, дрібне. Зубчасті стіни. зубчастий про́діль. Особый проборъ при прическѣ дѣвушекъ въ колокілки.
Канона, -ни, ж. Пушка. Гей скажи мі, красний улан, ци не тут канони ліпше знають зазвонити, як удома звони.
Понадитися, -джуся, -дишся, гл. 1) = повабитися. Понадивсь на неї найпервіщий парубок на все село. Як збрешеш, то хоча надсядься, на ласку послі не понадься. 2) Повадиться. Цих дітей тільки раз-два помани, то так і понадяться, разів десять на день біжать сюди.
Попартачити, -чу, -чиш, гл. Испортить плохой работой (во множествѣ).
Римарчук, -ка, м.
1) Сынъ шорника.
2) Подмастерій у шорника.
Файний, -а, -е. Красивый; хорошій. Дівка файна. Зобачив на високій горі дуже файну церкву. (Мур) робив мій дядько, — муляр був файний. Ум. файненький, файнесенький. Собачка молоденька, файненька бігає.
