Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

послушниця

Послушниця, -ці, ж. Служанка. Ум. послушничка. І дядина мого батька була в неволі (у татар). Вісім год послушничкою була. О. 1862. V. З нар. уст, 85.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 364.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОСЛУШНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОСЛУШНИЦЯ"
Бердо! меж. Крикъ сельскихъ сторожей ночью, въ родѣ: слушай! Шейк.
Бодванка, -ки, ж. Продолговатый шаплик (Cм.). Вх. Уг. 228.
Засластьо́нитися, -нюся, -нишся, гл. Замаслиться, засалиться.
Зілля́ти, -ллю, -ллєш, гл. = злити. Желех.
Поґездґатися, -ґаюся, -єшся, гл. 1) Пометаться изъ стороны въ сторону. 2) Покапризничать.
Поживитися Cм. поживлятися.
Пооскоромлювати, -люю, -єш, гл. Оскоромить (многихъ).
Поперероджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Переродиться (о многихъ).
Укоїтися, укоюся, -їшся, гл. 1) Произойти, случиться. У жінки з чоловіком спірка вкоїлася. Ном. № 2656. 2) (О дѣт.) Умочиться.
Худібка, худібонька, худібочка, -ки, ж. Ум. отъ худоба.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОСЛУШНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.