Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

веретенний

Веретенний, -а, -е. Относящійся къ веретену. залізо веретенне. Стропильное желѣзо, двухвершковой толщины. Вас. 199.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 135.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРЕТЕННИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРЕТЕННИЙ"
Глухачка, -ки, ж. = глуханя. Вх. Зн. 11.
Дерев'яні́ти, -ні́ю, -єш, гл. 1) Деревянѣть. 2) Твердѣть, дѣлаться нечувствительнымъ, коченѣть. Вона почула, що дерев'яніє, холоне, що мороз розливається по всьому тілі. Левиц. І. 496.
Коропавка, -ки, ж. = коропа. Вх. Зн. 24.
Ману́ти, -ну, -ниш, гл. Манить, приманивать. Зміев. у.
Моту́ззя, -зя, с. соб. Веревки. Гниле мотуззя. Гей, гей, рятуйте і мотуззя готуйте. Чуб. III. 326.
Натовкти, -вчу, -че́ш, гл. 1) Натолочь. 2) Побить. Не раз, не два головоньку натовче. Чуб. V. 638.
Поприсилати, -ла́ю, -єш, гл. Прислать (во множествѣ). Попросіть книжочок, що з оцім листом поприсилані. О. 1862. VI. 59.
Прогорювати, -рю́ю, -єш, гл. Прогоревать. Прогорювала ще скілько літ з малим Тишком. МВ. І. 53.
Чвиря, -рі, ж. Ненастье. До сього часу, спасибі Богові, у городі сухо, бо не було ще чвирі. О. 1862. X. 117.
Шкарубіти, -бію, -єш, гл. Покрываться твердой корой сверху, напр.: о землѣ, о кожѣ на рукахъ: корявѣть.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕРЕТЕННИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.