Бризкина, -ни, ж. = бризка.
Варуватися, -руюся, -єшся, гл.
1) Не рѣшаться, стѣсняться. Що, Парасю голубонько? що тобі доброго трапилось? — А вона все варується мені сказати, тілько гляне та счервоніє. Як я тебе вірно люблю да заняти боюся. — Займай, займай, козаченьку, да займай, не варуйся: я за славу сама стану, сама й виговорюся. Сватай, сватай, козаченьку, сватай, не варуйся.
2) Остерегаться; беречься. Котрий іде у старости, то най ся варує.
Вислужний, -а, -е. Услужливый, готовый къ услугамъ.
Дармо́й, -мо́ю, м. Рѣшето съ большими отверстіями.
Злодій, -дія, м.
1) Воръ. Казали їй руки ізв'язати; посадили між злодіями, між убійниками, молоду та добру. Не так лютує голий злодій, коли не має що украсть, як наш латин тут розгнівився. Хто перелазить в кошару, той злодій. Не піймавши, не кажи злодій.
2) Раст. = гречка дика.
3) Нас. короѣдъ, Bostrychus.
Кабаковий, -а, -е. Тыквенный.
Кошуля, -лі, ж. 1) Рубаха. На нім кошуля як біль біленька, як біль біленька, як лист тоненька. Ой мати-мати, вчини мою волю, передай коміку білую кошулю. 2) Струпья на головѣ ребенка. Ум. кошуле[о]нька, кошулечка, кошулька. Головонька змита і кошуленька біла. Ой ходить сон по у ланці, в білесенькій кошулоньці. В тонких білих кошулечках козака водили. Шила кошульку з тонкого рубку.
Наві́сити Cм. навішувати.
Перстінь Cм. перстень.
Приговорити Cм. приговорювати.
