Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

піхур

Піхур, -ра, м. Пузырь. Подольск. г. Ум. піхурчик. На пальчиках піхурчики намуляти. Грин. III. 325.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 189.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІХУР"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІХУР"
Безсоромітний, -а, -е. Безстыдный, безстыжій.
Варнякати, -каю, -єш, варнячити, -чу, -чиш, гл. Говорить невнятно; болтать. Що на рот налізе — варнячить. Ном. № 13047.
Дия́кон, -на, м. и пр. = Дякон и пр. Оглядівсь — стоїть диякон, книгу розщипає і по книзі слово Боже голосно читає. Млр. л. сб. 55.
Жаха́тися, -ха́юся, -єшся, гл. 1) Пугаться, страшиться. Жахається і втікає, ні слова не сказавши парубкові. Кв. І. 23. Про Київ не жахайсь, Волиня пригортайсь, а Покутя тримайсь. Ном. № 722. Отце жахається, як жид Христа. Ном. № 4371. 2) Съ испугу вздрогнуть, особенно во снѣ. Зо сну жахається. Ном. № 11352. І страху не раз набрався, аж крізь сон жахався. Св. Л. 37. Улюбився у дівчину, що й зо сну жахаюсь. Чуб. V. 25.
Кука, -ки ж., дѣтск. Вошь. Ном. № 4762. О. 1862. IX. 119. дати куну в руку. Дать взятку. Чуб. І. 231.
Музи́чний, -а, -е. Музыкальный. Музичні вар'яції. Левиц. І. Музичний і читальний вечір. О. 1862. III. 26.
Облічитися, -чу́ся, -чишся, гл. Сдѣлать разсчетъ. Пив, гуляв цілий тиждень, а як облічився з шинкарем, то й нічим заплатити.
Пекло, -ла, с. 1) Адъ, геенна. Лучче тобі калікою в життя увійти, ніж дві руці мавши, пійти в пекло. Єв. Мр. IX. 43. Приходить він до пекла — аж там чортів такого багацько. Рудч. Ск. І. 70. 2)і рай. Родъ игры. Ив. 62.
Посмалити, -лю́, -лиш, гл. Опалить, обжечь. Дев'ятнадцять самих баранячих голів до захолоду сама посмалила. Г. Барв. 425. Та одна діброва не горіла, соловейкові крильця посмалила. Чуб. V. 1057.
Постіл, -тола, м. 1) Родъ обуви, кожаный лапоть. Чуб. VII. 419. А постіл личака да й попережає: ой коли ти постіл, то іззаду постій, ой коли ти личак, то попереду гоп-цак. Н. п. (О. 1861. II. Объясн. слов.). 6) Въ другихъ мѣстностяхъ такъ называется и лапоть изъ лыка, также изъ лозы, вербы. КС. 1893. V. 280. О. 1861. X. 127. На козакові постоли в'язові. АД. І. 168. Куди ти вбрався на стіл з постолами? Ном. № 2840. Нахилилася під стіл, найшла чобіт і постіл; слава Богу, що найшла, убулася та й пішла. Чуб. V. 216. постоло́м добро́ возять, носять, — обычное шуточное окончаніе сказокъ. Оце ж і вся (казка), — живуть і хліб жують, і постолом добро, возять. ЗОЮР. II. 12. 2) Металлическая обивка на концѣ чего либо, напр. песта въ толчеѣ. (Шух. І. 161, 162), деревянной лопатки (Шух. І. 164), конца ружейнаго приклада. (Шух. I. 229). 3) Металлическая обивка дна углубленія толчеи, въ которое падаетъ пестъ. Шух. І. 104. Cм. ступа 3. 4) Часть плуга = леміш. Шух. І. 165. 5) Подножка въ токарномъ станкѣ. Шух. 1. 305, 306. Cм. токарня. 6) Названіе вола съ широкими копытами. КС. 1893. VII. 47. Ум. постоле́ць, постолик. Ув. постоли́ще. Чуб. III. 158. Вербові постолища. Грин. III. 98.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПІХУР.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.