Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

підточини

Підточини, -чин, ж. мн. Самое мелкое зерно, просѣявшееся сквозь решето.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 182.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІДТОЧИНИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІДТОЧИНИ"
Зорешливий, -а, -е. = зоряний. Піч зорешлива та тиха. МВ. І. 141.
Карбованчик, -ка, м. Ум. отъ карбованець.
Обіймити, -му, -меш, гл. = обняти. Сам так го обіймив. Федьк.
Печоглядини, -дин, гл. = розглядини.
Повідсихати, -хаємо, -єте, гл. Отсохнуть (во множествѣ).
Погребнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Гребнуть весломъ. Харон не зараз схаменувся, разів з чотирі погребнувся і з каючком причалив к ним. Котл. Ен.
Потерчук, -ка, м. = потерча. Вх. Зн. 54.
Сциклини, -лин, ж. Моча.
Укріпити Cм. укріпляти.
Щасливий, -а, -е. Счастливый. Не родись багатий, а родись щасливий. Посл. Виїхав на нивоньку в щасливу годиноньку. Чуб. III. 238.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПІДТОЧИНИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.