Аке́ц! меж. Крикъ на телятъ.
Випас, -су, м. Пастбище, подножный кормъ. Випаси добрі.
Змовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. змо́вити, -влю, -виш, гл.
1) Говорить, проговорить, промолвить. І риба річ премудру твою змовить. Змов мені одно словечко.
2) Сговаривать, сговорить. Мене змовили за багатого одинця. Як змовляють, то сто коней дають, а як змовлять, то чортма і одного. В суботоньку змовляли, в неділеньку звінчали.
3) Заговаривать, заговорить (о знахаряхъ). Баба пристріт змовляє.
Кус, -са, м.
1) Кусокъ. Не тягни, Ониську, уса до Іванового куса. Перший кус усьому голова.
2) Немного. Іде Сава з України, юж кус засмутився. ні кус. Ничего; ни мало. Ні кус не помогло.
Наві́дини, -дин, ж. мн. Посѣщеніе, визитъ.
Озиратися, -ра́юся, -єшся, сов. в. озирну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Оглядываться, оглянуться. Якось похмуро озирались вони. Озирнеться моя матюнка: чого стоїш, моя донечко.
Перемовити Cм. перемовляти.
Половник, -ка, м.
1) Закромъ для мякины.
2) Родъ хлѣва для мякины и пр. — иногда какъ часть клуни, иногда отдѣльно. Въ Галиціи хлѣвъ, гдѣ зимой стоитъ овцы и телята.
Скошуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. скоситися, -шуся, -сишся, гл.
1) Скашиваться, быть скошеннымъ косою.
2) Перекашиваться, перекоситься, скашиваться, дѣлаться, сдѣлаться косымъ.
3) Только сов. в. ? Свихнуться, сойти съ ума. Ти зовсім скосилася! — з серцем промовила дядина.
Скубрій, -рія, м. Взяточникъ, любящій содрать.
