Бугайчик, -ка, м. Ум. отъ бугай.
Жи́тник, -ка, м. 1) Жукъ, появляющійся, когда наливается рожь въ колосѣ. 2) Человѣкъ, крестьянинъ (въ загадкѣ): Підбігла лепетя: вставайте, житники, сідайте на вівсяники, доганяйте шурду-бурду, однімайте штрики-брики (собака, люде, коні, вовк, вівця).
Жовтля́к, -ка, м. = жовтяк. Огірки-жовтляки.
Золоторогий, -а, -е. Съ золотыми или вызолоченными рогами. Був собі пан такий багатий... мав собі шість волів, сьомого золоторогого.
Леле́чий, -а, -е. Свойственный, принадлежащій аисту.
Натхнений, -а, -е. = надхнений. Ввели ж мою натхнену з неба волю.
Повік нар. Вѣчно, до смерти, во вѣкъ; никогда (при отрицаніи). Маленька собачка повік щеня. Я своєї дівчиноньки повік не забуду. Ой уже нашого пана — кошового повік не видати. Повік-віки.
Почухрати, -ра́ю, -єш, гл.
1) Очистить, обрубить сучья на деревѣ (во множествѣ).
2) Почистить руками овечью шерсть отъ всякаго сора и пр.
3) Побѣжать, поѣхать, махнуть куда. Він, швидко поробивши човни, на синє море поспускав, троянців насажавши повні, і куди очі почухрав.
Проскакати, -чу, -чеш, гл.
1) Пропрыгать.
2) Проскакать. Проскакав конем швидко.
Тіленький, -а, -е. Вотъ такой маленькій.
