Вицідити, -джу, -диш, гл.
1) Выцѣживать, выцѣдить, нацѣдить. О слезахъ: заставить пролить. Потопи сих нових фараонів у тих сльозах..., що вони вицідили з очей вдовичих та сирітських.
2) Выпивать, выпить. Вицідили вони самотужки глек слив'янки.
Деклямува́ти, -му́ю, -му́єш, гл. Декламировать.
Замгну́ти, -гну́, -не́ш, гл. Вздремнуть, задремать. «Ну лишень, жінко, я трошки заміну, а ти мені піськай». Ліг ото собі й заснув. Чи спали люде, чи ні, а наш крамарь як що замінує, то й гаразд.
Острішник, -ка, м. Бревно съ колышками для удержанія соломы на крышѣ.
Поперекошувати, -шую, -єш, гл. Перекосить (косою, — во множествѣ).
Потіль нар. = потиль. Потіль бить, покіль та щучина кожа облізе.
Проблукати, -ка́ю, -єш, гл. Проблуждать. Лежатиме цілісінький день у городі, наче недужий, або проблукає по степу.
Розляскатися, -каюся, -єшся, гл. Приняться щелкать (кнутомъ).
Силувати, -лую, -єш, гл.
1) Принуждать. Не силуйте мене за нелюба. У нас по циганській: не хоче робити — не силуй, їсти не хоче — бий.
2) Припрашивать, угощая.
Учити, учу, учиш, гл. Учить. Пригоди учать згоди.
