Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

збройний

Збро́йний, -а, -е. Вооруженный. Чи в мене військо не збройне? Макс. (1849), 90.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 126.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗБРОЙНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗБРОЙНИЙ"
Женихли́вий, -а, -е. Любящій ухаживать за женщинами. Гол. II. 254.
Кривоголовий, -а, -е. Съ уродливой головой. Вх. Зн. 29.
Пасемистий, -а, -е. Полосатый. Вх. Пч. І. 15.
Підбурити, -ся. Cм. підбурювати, -ся.
Посмітити, -чу́, -тиш, гл. Насорить.
Розбійників, -кова, -ве Принадлежащій разбойнику. Ой не єсть ти милий мій, ти розбійників син. Чуб.
Розгвалтуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Раскричаться, поднять крикъ. Перекупки чогось розгвалтувалнсь на базарі.
Росплатка, -ки, ж. Платежъ. Иноді, візьмеш і всі гроші, як треба на росплатки. Верхнеднѣпр. у.
Судощати, -ща́ю, -єш, гл. Встрѣчать. Його (Байду) царь турецький судощає. АД. І. 149.
Чика, -ки, ж. Дѣтск. Ножикъ, все острое. Не займай — це чика. Екат. г.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗБРОЙНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.