Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

збіліти

Збілі́ти, -лі́ю, -єш, гл. 1) Побѣлѣть. 2) Поблѣднѣть. Побачила труночку, іздрігнулась, збіліла. МВ. ІІ. 50. Чого так збіліла? Чуб. III. 121.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 124.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗБІЛІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗБІЛІТИ"
Вигівщина, -ни, ж. Время гетманства Ивана Выговскаго (1657 — 1659). Мушу видати книжку про порядки, які завелись на Вкраїні за гетьмана Виговського: ту книжку оглашу Вигівщиною. К. Хм. 5.
За́їди, -дїв, м. мн. 1) Язвинки по угламъ рта. 2) Желтая кожица въ углахъ клюва молодыхъ птицъ. Пташки цвірінькали, роздявляючи червоні роти з жовтими заїдами. Левиц. Пов. 150. 8) Хищеніе, пользованіе чужимъ. А і тогді не без заїдів було: не дали нам за треть года жаловання. ЗОЮР. І. 70. Усюди не без заїдів. Ном. № 10627.
Ламати, -ма́ю, -єш, гл. 1) Ломать, ломить, преломлять. Бог ламав, та й нам давав. Ном. № 12280. Гамалія по Скутарі, по пеклу гуляє, сам хурдигу розбиває, кайдани ламає. Шевч. 59. Вітер в гаї нагинає лозу і тополю, лама дуба, котить полем перекотиполе. Шевч. 232. Узявши ж п'ять хлібів та дві риби і поглянувши на небо, благословив їх і ламав, і давав ученикам класти перед народом. Єв. Л. IX. 16. Взявши Ісус хліб і поблагословивши, ламав і давав їм і рече: прийміть, їжте: се єсть тіло моє. Єв. Мр. XIV. 22. 2) Размывать (о водѣ). Ворскла — річка невеличка, береги ламає. Ном. № 731. 3) Нарушать; не сдерживать слова. Не ламав я Божого закону. К. Іов. 14. Не то ламле суботу, а ще й отцем своїм зве Бога. Єв. І. V. 18. Хто ламає слово, той віру ламає. Ном. № 7423. 4)коноплі. Бить коноплю при обработкѣ ея. Сумск. у. 5)язик. Коверкать рѣчь, слова. Ламаючи язик на татарський штиб. Ном. № 13391.
Мочере́т, -ту, м. = мочар. Лубен. у.
Наро́ком нар. Нарочно, умышленно. Заволоком — уродиться, як нароком. Ном. 7169. Чи ти вже мене узявсь нароком занапастити? МВ. (О. 1862. І. 101).
Отровний, -а, -е. = отруйливий. Вх. Лем. 445.
Помолодчати, -чаю, -єш и помоло́дшати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться моложе, помолодѣть. Аж помолодшав, наче на турка йде. МВ.
Потахати, -ха́ю, -єш, сов. в. потахнути, -хну, -неш, гл. 1) Тонуть, потонуть, погрузиться. Потах в воду. Вх. Зн. 54. 2) Убывать, убыть. В коновочці все мід потахає, вже дівчині розуму не стає. Гол. І. 107.
Пустіти, -тію, -єш, гл. 1) Пустѣть. Пустіє в хаті, в коморі і на дворі без хазяїна. 2) Пустовать. Зміев. у.
Цьмок, -ка, м. Насѣкомое Sphinx. Вх. Пч. І. 7.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗБІЛІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.