Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зваба

Зва́ба, -би, ж. Приманка, обольщеніе.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 127.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВАБА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВАБА"
Бережок, -жка, м. Ум. отъ берег.
Віспа, -пи, ж. Оспа, Variolae.
Говільниця, -ці, ж. Говѣльщица. Аф. 362.
Гру́к меж. и пр. = Грюк и пр.
Жа́сно нар. = жаско.
Замокрі́ти, -рію, -єш, гл. Сдѣлаться мокрымъ; вспотѣть. Аж замокріла йому чуприна од поту.
Кончити, -ся = кінчити, -ся. конюх, -ха,, м. Конюхъ. Я конюха ж люблю, за конюха не піду: конюх коні ганяє, він гноєм воняє. Чуб.
Обнімчити Cм. обнімчувати.
Прузик, -ка, м. Кузнечикъ. Херс. г.
Срібрений, -а, -е. = срібний. Золотий стебель, срібрений колос. Грин. III. 18.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВАБА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.