Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зблукати

Зблука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Исходить блуждая.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 125.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗБЛУКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗБЛУКАТИ"
Безконечниця, -ці ж. 1) = безконечник 2. 2) Сказка, безконечно повторяемая черезъ соединеніе конца ея съ началомъ.
Вихованець, -нця, м. Воспитанникъ. К. XII. 98.
Граба́чка, -ки, ж. Работница, сгребающая сѣно или овесъ. Вх. Лем. 405.
Згі́нний, -а, -е. згінні дні. Дни, въ которые все сельское рабочее населеніе сгонялось на барщину. О. 1862. IV. 94.
Злосливість, -вости, ж. Злость, злоба, злобность.
Кліпко, -ка, м. Мигающій глазами.
Куняти, -ня́ю, -єш, гл. Дремать. Мале дитя коло його на сонці куняє. Шевч. Куняє й наливає, наливає — випиває, випиває і куняє, свого віку козацького доживає. Ном. № 11730.
Мараст, -ту, м. = мерест 1. Вх. Уг. 251.
Племфа, -фи, ж. = пинхва. Племфи дали. КС. 1882. XII. 625.
Пособкати, -каю, -єш, гл. Покричать на воловъ: соб!
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗБЛУКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.